Уперше з липня 2024-го я сам удома на три тижні, без робочих і волонтерських поїздок, самі лише офісна робота і зуми. Наташа поїхала до Тані й Веса на місяць. У квартирі стало порожньо, стіни ніби розсунулися. Або я зменшився, не знаю. Той особистий простір, якого я так хотів між поїздками, виявився наповнений не тишею, а… Continue reading

#BeingHuman. #BrutalHonesty. Excerpts from a personal diary, July 2024. Perhaps someone will find themselves here, and I want those people to know that they are not alone in their vulnerability before Christ. Sunday, 7 July 2024. Early morning. Misha calls, and his voice trembles: “Taras, his comrades reported. Andrii is critically wounded. Yesterday evening. On… Continue reading

#БутиЛюдиною. Витяги з особистого щоденника, липень 2024 року. Можливо, хтось знайде тут себе, і я хочу, щоб такі люди знали: ви не самотні у своїй вразливості перед Христом. Неділя, 7 липня 2024. Ранній ранок. Дзвонить Мішик, голос у нього тремтить: «Тарасе, побратими повідомили. Андрюшик важко поранений. Учора під вечір. У свій день народження». Світ зупинився.… Continue reading

#БутиЛюдиною. Бог не забирає найкращих із нас, і це твердження є богохульним… Після того, як росіяни вбили Андрія, кілька людей і церковних служителів торік у липні намагалися втішити мене словами: «Ну, Бог забирає найкращих. Треба змиритися». Ти в скорботі, в болю, в пошуках відповідей, тебе пече вогнем, а замість підтримки чуєш, що це зробив Бог.… Continue reading

In the moment when I said goodbye to the body of my dear brother Andrii, the deepest mystery of human love and sacrifice was opened to me. As the apostles touched the wounds of Christ, so we touch the wounds of our fallen defenders, real and wounded people rather than mythologised heroes from posters, whose… Continue reading

#БутиЛюдиною. Подивіться в очі мого тата Миколи Садоновича і моєї мами Галини Іванівни. Що ви бачите в них тепер, після того, як «російський мір» убив їхнього сина, а нашого брата Андрійка? Чи бачите ви той океан болю? Чи помічаєте невимовну тугу, яка оселилася в глибині цих очей назавжди, і ту нескінченну любов до своєї дитини,… Continue reading

#BeingHuman. My dear brother Andriiko, this is my last letter to you, and I will send it to your email as well, though I will go on writing to you now and then in the messenger and in my diary. It is hard to believe that you are no longer here with us on this… Continue reading

#БутиЛюдиною. Мій любий братику Андрійку, це мій останній лист до тебе, і я відправлю його також на твою електронну пошту, хоч і далі час від часу писатиму тобі в месенджер та у своєму щоденнику. Важко повірити, що тебе вже немає з нами тут, на цій Безмовній Планеті. Нас було шестеро братів, а тепер лишилося пʼятеро.… Continue reading

#БутиЛюдиною. Дорогі Павлушо і Олічко! Як старший брат вітаю вас зі створенням нової сім’ї. Ваш шлюб є новою гілкою на дереві нашої родини, новою надією і новими можливостями для служіння Богові й людям, а не тільки союзом двох людей. Павлушо, мій дорогий братику, для мене була величезна честь бути розпорядником вашого весілля, і я глибоко… Continue reading