Воїни, волонтери, капелани, медики: братерство і сестринство у Христі… Церква як Спільнота Надії покликана бути не просто пасивним спостерігачем чи конформістом, що пристосовується до панівних структур несправедливості. Натомість, вона має активно втілювати цінності Божого Царства, сіючи зерна любові, милосердя та єдності в розділеному суспільстві.
Особливо важливим є подолання розподілу на «своїх» і «чужих», на «вони» і «ми» серед тих, хто покликаний служити разом – воїнів, військових і цивільних волонтерів, капеланів, медиків і парамедиків. Усі вони, незалежно від їхнього походження, статусу чи ролі, є частиною єдиного Тіла Христового, покликаного являти Його любов і світло в темряві війни. Для Церкви щодо наших захисників не може бути розподільчої лінії між тими, хто «осквернив себе, бо вони ж пійшли вбивати людей» і тими, хто «не осквернив себе, бо… [і далі “по тексту”]»…
Церква має бути місцем, де стираються кордони і упередження між військовим і цивільним, де кожен відчуває себе прийнятим і цінним. Вона покликана творити простір довіри, взаєморозуміння і співпраці між різними групами, що служать на фронті і в тилу. Через молитву, духовну опіку, практичну допомогу та просто людяність і співчуття Церква може допомогти воїнам, волонтерам, медикам відчути себе однією родиною, об’єднаною спільною місією і покликанням… Може… але чи зможе?…
Долаючи розділення і культивуючи дух єдності, Церква стає свідченням примирюючої і зцілюючої сили Євангелія. Вона показує, що в Христі немає елліна чи юдея, раба чи вільного, свого чи чужого – усі є одно в Ньому (Гал. 3:28). Ця єдність перед Богом і в служінні ближньому є потужним знаком присутності Божого Царства посеред руїн і страждань війни…
Плекаючи культуру «ми», а не «вони», Церква допомагає воїнам, волонтерам, капеланам, медикам усвідомити, що вони не самотні у своїй боротьбі і служінні. Що є Спільнота Надії, яка їх підтримує, цінує і розуміє. Що є братерство і сестринство у Христі, яке долає будь-які кордони і обставини. Це відчуття належності і солідарності має колосальне значення для підтримки духу і стійкості тих, хто щодня стикається з болем, стресом і горем… і військові, і волонтери, і капелани, і медики…
Єдність Церкви як Спільноти Надії є свідченням для світу, який звик ділити людей на категорії і групи… Вона являє альтернативну модель людських стосунків, засновану не на конкуренції чи ворожнечі, а на любові і взаємному служінні. Через своє свідоцтво єдності і солідарності Церква вказує на реальність Божого Царства, в якому немає поділів і ієрархій, а є братерська і сестринська любов дітей єдиного Отця…
Долаючи розподіл на «вони» і «ми» серед воїнів, волонтерів, капеланів, медиків, Церква не лише підтримує і надихає їх, але й являє світу образ Божого Царства. Царства, в якому панують любов, прийняття і єдність. Царства, яке може стати реальністю вже тут і зараз у наших помісних церквах… але чи стане?… навіть посеред страждань і випробувань війни… І саме до розбудови такого Царства і покликана кожна і кожен із нас, як частина Спільноти Надії, незалежно від нашої ролі і місця служіння: військовий, волонтер, капелан, медик… Шануймося…
—
Тарас Дятлик, Україна
809 днів повномасштабної роzійської агресії
Leave a Reply