Біблія часто говорить про праведників як про людей, що живуть у згоді з Божими заповідями, і водночас праведність у біблійному розумінні не означає ані абсолютної безгрішності, ані ідеальності. Праведник, це той, хто знову й знову підводиться на ноги, щоб іти за Христом, хоч би скільки разів він спіткнувся чи впав.
Святе Письмо тут безжально чесне, бо праведниками воно називає людей, які були далекі від бездоганності. Ной, Авраам, Ісак, Яків і дванадцять патріархів Ізраїля, Мойсей, Давид, Соломон, майже всі «герої віри», царі та пророки, дванадцять апостолів Христа, усі вони спотикалися і падали. Навіть якщо про декого з них Біблія не розповідає, ми знаємо, що вони були такими самими людьми, як ми, жили серед того самого гріха в зламаному світі й боролися з тією самою природою в собі.
Вирізняло їх інше, а саме незламне прагнення підводитися і знову йти за Богом після кожного падіння, бо «праведний вірою житиме» (Рим. 1:17, переклад Огієнка). Отже, наша праведність у земних умовах, коли ми оточені присутністю гріха і воюємо з власною внутрішньою природою, є радше постійним рухом віри до Бога, ніж станом моральної досконалості тут і тепер. «Бо праведний сім раз впаде та зведеться, а безбожний в погибіль впаде» (Приповісті 24:16, переклад Огієнка). У зламаному світі праведність означає щоденний вибір довіряти Богові.
Вона полягає не в чеснотах, яких ми досягли самотужки, а в тому, що ми живемо вірою і надією на прощення. Це праведність, дарована нам Христом для звершення Його Місії, а не здобута нами, щоб «хоч якось спастися», і виявляється вона щоразу, коли ми встаємо після падіння, щоб знову йти за Ним, навіть якщо це трапляється десятки разів на день. «Не тому, що я вже досяг, або вже вдосконалився, але прагну, чи не досягну я того, чим і Христос Ісус досяг був мене» (Филипʼян 3:12, переклад Огієнка). Павло визнає свою недосконалість і водночас не припиняє прагнути, підводитися і йти далі.
Праведність у Христі, отже, є здатністю щоразу вставати з колін, обтрушуватися від гріховного бруду і йти далі до Христа, а не станом цілковитої відсутності гріха в нашому житті. Саме віра й довіра до Христа дають нам змогу підводитися після падіння і продовжувати дорогу до Бога і з Богом.
Ми часто плутаємо силу характеру з ілюзією бездоганності в земному житті. Справжня сила христоподібного характеру полягає в тому, щоб долати власні вади й слабкості силою Святого Духа і Божим прощенням, а Дух знову і знову кличе нас довіритися Йому, щоб Він знову і знову ставив нас на ноги і спрямовував наші кроки до Христа.
Праведності без спотикань у цьому світі не буває, а надто якщо копнути глибоко у свої свідомі й несвідомі думки. Але є праведність Христа, яка й далі підіймає нас, очищає, обіймає і дає силу йти за Ним, і в цьому суть нашої християнської дороги і надія для кожного з нас.
Біблійна праведність, отже, є вірністю Христові попри спотикання, незалежно від того, скільки разів ми впали. Праведник, це той, хто знову і знову встає, щоб іти за своїм Спасителем, Який і є нашою істинною Праведністю.
Якщо ви сьогодні спіткнулися чи впали, ви не втратили своєї праведності, бо вона в Ісусі Христі, а не у ваших чеснотах, і вона є даром, який ви прийняли, а не досягненням, і виявляється вона в здатності вставати, а не у відсутності падінь.
Тож устаємо, підіймаємось і крок за кроком ідемо далі за Ним, попри біль і дезорієнтацію, попри осудливі погляди морально бездоганних людей, які приводять нас до Христа для покарання.
Учуся знову і знову підійматися та йти за Тобою, Ісусе. Вірую, допоможи моєму невірству.
Шануймося.
Тарас М. Дятлик, Україна
816-й день повномасштабної роzійської війни
Leave a Reply