Спільнота Надії збирається разом у молитві, щоб знайти підтримку і втіху серед жахів війни, і саме там наші слова часто уриваються, бо горе, і теперішнє, і відкладене, переповнює душу. Святе Письмо каже про це так:
«Так само ж і Дух допомагає нам у наших немочах; бо ми не знаємо, про що маємо молитись, як належить, але Сам Дух заступається за нас невимовними зідханнями» (Рим. 8:26, переклад Огієнка).
Ми справді часто не знаємо, про що і як молитися під час повномасштабної війни, кінця якої не видно. У цих словах апостола Павла видно, як Дух Святий приходить на допомогу тоді, коли ми перестаємо розуміти, що діється з нами й довкола нас, і коли втрачаємо слова, потрібні, щоб висловити прохання і скласти з них молитву. Дух проникає в наші серця, збирає ці невимовні зітхання й несе їх до Отця, Який розуміє наш біль без жодного слова.
Ми настільки звикли молитися словами, що забули про силу Духа Святого, яка виявляється саме в зітханнях, у найтемніші часи нашого життя. У часи війни, коли молитва наповнена болем, страхом і втратами, Дух Святий стає нашим посередником перед Богом, бо Він знає наші потреби й бажання навіть тоді, коли ми не годні їх назвати, і заступається за нас через ці самі зітхання.
Тому коли нам бракує слів, коли розпач і відчай тиснуть на груди, це добре, адже саме тоді Святий Дух молиться в нас і за нас, за кожного з нас. Він зцілює рани наших сердець, дарує спокій серед бурі, озброює нас вірою й надією. Отче Небесний, нехай Дух Святий заступається за нас, приносячи наші безмовні зітхання до Твого Престолу, щоб дати нам силу, надію і волю долати труднощі, горе, біль і спокуси.
Тож коли розпач роздирає нам груди, наче чужий, а потоки сліз застилають зір, ми будемо молитися бодай зітханнями, разом, в єдності духу, коли слів немає. Святий Дух підніме наш плач і наші зітхання до Престолу Всевишнього і дасть нам заспокоєння, мов та голубка, що крилами намагається прикрити скорботу наших душ, хоч сама стікає кровʼю від ран, а крила її тріпочуть у смертельній муці.
Господи, дай мені памʼятати, що надія ніколи не вмирає в серцях тих, хто любить Тебе і молиться Тобі радше зітханнями, ніж словами, навіть коли Ти призначив нам пройти через смерть, ґвалтування, пограбування чи цілковите знищення нашого життя. Господи, розпізнай у наших зітханнях безмовний крик наших душ, а не нарікання на Тебе. Наші безмовні зітхання до Тебе, зітхання Твоєї Спільноти Надії.
Тарас Дятлик, Україна
661-й день повномасштабної війни
Leave a Reply