Спільнота Надії – це спільнота милосердя. Вона є втіленням живої Христової любові до кожної зраненої душі, яка потребує цілющої ласки. Жорстокість війни завдає невимовного болю. Руйнує долі, калічить душі. І саме в цей трагічний час так потрібні милосердні серця і допомагаючі руки Спільноти Надії.
Справжнє християнське милосердя – це не лише співчуття чи добрі наміри, а реальні вчинки – обігріти в холоді, перев’язати рани, підтримати в розпачі, голодного нагодувати, спраглого напоїти, голого одягнути, недужого відвідати, померлого поховати…
Коли до нас приходять приголомшені від болю чи горя люди, ми обіймаємо їх як рідних. І плачемо разом з ними, частіше за все – мовчки. Бо сльози любові і співчуття зціляють рани душі. А наші обійми кажуть те, чого не вистачає слів: “Ти не сам. Ми з тобою. І Господь поряд”.
Християнське милосердя Спільноти Надії є безкорисливим та безумовним у тому сенсі, що вона допомагає всім потерпілим, хто потребує допомоги, незалежно від їхньої релігії, раси, національності, мови, соціального чи будь-якого іншого статусу. Адже коли ми допомагаємо іншим, ми допомагаємо самому Христу. Він сказав:
“Усе, що ви зробили одному з найменших цих братів Моїх, ви зробили Мені” (Мт. 25:40).
Християнське милосердя Спільноти Надії – це не просто філософське чи богословське поняття. Це божественний акт, що дарує гідність та змінює життя конкретної зраненої тілом чи душею, або зламаної духом людини, родини. “Бо Я бажав милості, а не жертви, пізнання Бога більше, аніж цілопалення” (Осія 6:6).
Спільнота Надії своїми стосунками любові, довіри і турботи створює сприятливу атмосферу, в якій кожна зранена людина може відчути себе прийнятою і належною, знайти турботу про свою душу і серце, не лише тіло. Милосердні вчинки є не тільки нашим обовʼязком, а й нашою радістю з Христом і Христовими. Ми відчуваємо радість не від того, що отримали, а від того, що віддали, як Спільнота Надії… Шануймося <3
––
Тарас Дятлик, Україна
662-й день повномасштабної війни
Leave a Reply