Спільнота Надії, це спільнота милосердя, втілення живої Христової любові до кожної зраненої душі, яка потребує цілющої ласки. Жорстокість війни завдає невимовного болю, руйнує долі й калічить душі, і саме в такий час найбільше потрібні милосердні серця та руки, готові допомогти.
Справжнє християнське милосердя виявляється у вчинках, а не лише в співчутті чи добрих намірах: обігріти в холоді, перевʼязати рани, підтримати в розпачі, голодного нагодувати, спраглого напоїти, голого одягнути, недужого відвідати, померлого поховати.
Коли до нас приходять люди, приголомшені болем і горем, ми обіймаємо їх як рідних і плачемо разом з ними, найчастіше мовчки, бо сльози любові й співчуття зцілюють рани душі, а обійми кажуть те, для чого бракує слів: ти не сам, ми з тобою, і Господь поряд.
Милосердя Спільноти Надії безкорисливе й безумовне в тому сенсі, що ми допомагаємо всім потерпілим, хто цього потребує, незалежно від їхньої релігії, раси, національності, мови й соціального чи будь-якого іншого становища. Адже допомагаючи іншим, ми допомагаємо Самому Христові, бо Він сказав:
«Поправді кажу вам: що тільки вчинили ви одному з найменших братів Моїх цих, те Мені ви вчинили» (Мт. 25:40, переклад Огієнка).
Отже, християнське милосердя Спільноти Надії є божественним актом, який дарує гідність і змінює життя конкретної людини чи родини, зраненої тілом або душею чи зламаної духом, а не філософським чи богословським поняттям. «Бо Я милости хочу, а не жертви, і Богопізнання більше від цілопалень» (Ос. 6:6, переклад Огієнка).
Своїми стосунками любові, довіри й турботи Спільнота Надії створює атмосферу, в якій зранена людина може відчути себе прийнятою і своєю, і знайти турботу про душу й серце, а не тільки про тіло. Милосердні вчинки є нашим обовʼязком і водночас нашою радістю з Христом і з Христовими, бо радість приходить до нас від того, що ми віддали, а не від того, що отримали.
Шануймося.
Тарас Дятлик, Україна
662-й день повномасштабної війни
Leave a Reply