BEING HUMAN

Спільнота Надії будується на тому, що ми йдемо слідом за любовʼю Ісуса Христа до зраненого, описаною у відповідь на запитання «А хто мій ближній?». Виявити таку любов до зраненої людини, ділом і словом Надії, і є тим фундаментом, на якому тримається наше єднання та наші стосунки любові, довіри й турботи одне про одного.

«Нову заповідь Я вам даю: Любіть один одного! Як Я вас полюбив, так любіть один одного й ви!» (Ів. 13:34, переклад Огієнка)

Спільнота Надії зіткана із заповіді любові, яку дав нам Сам Христос, Бог, що зодягнувся в наше тіло й має досвід життя поруч із нами і досвід трагічної зламаності цього світу. Любов, яку Він виявив до нас у втіленні, у житті, у стражданнях, у смерті й у воскресінні, лишається взірцем і мірилом любові всередині нашої спільноти, і саме любов, довіра й турбота в ділі та слові Надії відкривають нам водночас характер Ісуса Христа й характер самої спільноти. Ми покликані являти любов до зранених і до ближніх так, як Христос явив Свою любов до нас: жертовно, безкорисливо, без меж.

То хто ж мій ближній сьогодні? Ближнім не є ані організатор чи учасник пограбування й насильства, який відмовляється взяти на себе моральну відповідальність і прийняти Господнє правосуддя, ані мовчазний свідок насильства, навіть із релігійної спільноти, який мовчки проходить мимо, знімаючи з себе обовʼязок потурбуватися про зраненого і назвати насильство насильством.

Ближнім є той, хто виявив любов, довіру й турботу до зраненого агресорами і не зневірився через мовчання свідків, що пройшли мимо. Кожен із нас може стати таким ближнім, і саме тому, що ми носимо в собі образ Божий, а не тому, що збігаються наша стать, раса, національність, мова чи соціальне становище. Кожен із нас може явити діло й слово Надії, не пройшовши мимо і не змовчавши.

Характер любові, довіри й турботи Ісуса проявляється в тому, як ми ставимося одне до одного. Це рідко стає реальністю нашого життя легко, після подолання «пʼяти кроків духовного розвитку», і радше є напрямком роботи Творця в нас і через нас, тобто переміною нашого характеру в характер Ісуса та в Його любов до зраненого і до тих, разом з ким ми служимо зраненим гріхом чи війною ділом і словом Надії.

Саме це слідування любові, довірі й турботі Ісуса Христа обʼєднує нас і лежить в основі наших стосунків у Спільноті Надії.

Шануймося.

Тарас Дятлик, Україна
656-й день повномасштабної війни