BEING HUMAN

Спільнота Надії будується на тому, що ми йдемо слідом за любовʼю Ісуса Христа до зраненого, яку Він Сам описав у притчі, відповідаючи на запитання «А хто мій ближній?» (Лк. 10:29). Виявляти таку любов до зраненої людини справою і словом Надії – це і є фундамент, на якому тримаються наше єднання та наші стосунки любові, довіри й турботи одне про одного.

«Нову заповідь Я вам даю: Любіть один одного! Як Я вас полюбив, так любіть один одного й ви!» (Ів. 13:34, переклад Огієнка).

Спільнота Надії зіткана із заповіді любові, яку дав нам Сам Христос, Бог, Який зодягнувся в наше тіло й пізнав і життя поруч із нами, і трагічну зламаність цього світу. Любов, яку Він виявив до нас у втіленні, у житті, у стражданнях, у смерті й у воскресінні, лишається взірцем і мірилом любові в нашій спільноті, і саме така любов, виявлена в ділі та слові Надії, відкриває нам і характер Ісуса Христа, і характер самої спільноти. Христос кличе нас являти любов до зранених і до ближніх так, як Він явив Свою любов до нас: жертовно й безмежно (наскільки це можливо…).

То хто ж мій ближній сьогодні? У притчі Ісус перевертає це запитання (Лк. 10:36–37): важить не те, кого я вважаю своїм ближнім, а те, чи стаю ближнім я сам. Ним не стає ані організатор чи учасник пограбування й насильства, який відмовляється взяти на себе моральну відповідальність і прийняти Господнє правосуддя, ані свідок насильства, навіть із християнської спільноти, який мовчки проходить повз, знімаючи з себе обовʼязок потурбуватися про зраненого й назвати насильство насильством.

Ближнім є той, хто виявив милосердя до зраненого агресорами і не зневірився через мовчання свідків, що пройшли повз. Кожен із нас може стати таким ближнім саме тому, що носить у собі образ Божий, а не тому, що в нас збігаються стать, раса, національність, мова чи соціальне становище. Кожен із нас може явити діло й слово Надії, не пройшовши повз і не змовчавши.

Характер Ісуса виявляється в тому, як ми ставимося одне до одного. Це рідко стає реальністю легко, після проходження «пʼяти кроків духовного розвитку». Радше це напрям, у якому Творець працює в нас і через нас: Він переміняє наш характер на характер Ісуса, навчаючи нас Його любові до зраненого і до тих, з ким ми разом служимо зраненим гріхом чи війною.

Саме те, що ми йдемо слідом за любовʼю, довірою й турботою Ісуса Христа, обʼєднує нас і лежить в основі наших стосунків у Спільноті Надії. Шануймося…

Тарас Дятлик, Україна
11 грудня 2023