Сьогодні, 10 грудня, світ відзначає Міжнародний день прав людини. Саме цього дня 1948 року, 75 років тому, Генеральна Асамблея ООН ухвалила Загальну декларацію прав людини, перша стаття якої проголошує: «Всі люди народжуються вільними і рівними у своїй гідності та правах». Для християнина ця гідність має глибше коріння, ніж будь-яка декларація, і саме з розмови про це коріння я сьогодні починаю серію «30 днів зі Спільнотою Надії».
Спільнота Надії – це простір, де людина цінна й гідна поваги через те, що створена за образом Божим, а не через свою користь для суспільства чи помісної церкви, і саме звідси походить її невідʼємна гідність.
«І Бог на Свій образ людину створив, на образ Божий її Він створив, як чоловіка та жінку створив їх» (Бут. 1:27).
Кожна людина, незалежно від статі, раси, національності чи соціального становища, створена за образом Самого Бога, а отже, у Спільноті Надії стать, раса, статус і національність лишаються вторинними, тоді як образ Божий є первинним. Це означає, що в кожному є відблиск Творця, і саме він зцілює наше ставлення до вторинних ознак. Памʼятаймо, що всі ми маємо неповторну цінність у Божих очах, бо Бог наділив нас розумом, почуттями, волею і здатністю любити, а тим самим і силою долати спокусу розділятися за будь-якою з цих ознак.
Спільнота Надії – це місце, де кожен усвідомлює власну гідність і живе нею, водночас шануючи гідність інших, бо спирається на те, що всі ми створені за Божим образом і задумом, а не на те, наскільки корисними виявляємося одне для одного в соціально-економічному чи релігійному сенсі. Шануймося…
Тарас Дятлик, Україна
10 грудня 2023
Leave a Reply