BEING HUMAN

ОТЧЕ НАШ, ЩО ЄСИ НА НЕБЕСАХ (6 липня)

У цей час болю, коли здається, що Ти далеко, як нам відчути Твою батьківську любов і турботу? Серце зневірюється, дивлячись на тих, хто наважується називати себе отцями народу, країни, світу. Як вони сміють перебирати на себе Твою роль? Як розпізнати їхню духовну облуду і не втратити віри в Тебе, єдиного істинного Отця?

І все ж серед найтемнішої ночі війни ми хочемо вірити, що Ти наш люблячий Батько, Який ніколи не залишить Своїх дітей, і що Твоя благодать є нашою єдиною надією. Нехай вона допоможе нам бачити Твою турботу навіть тоді, коли біль застилає очі. Дай нам мудрості розрізняти фальшивих вождів, які зазіхають на Твоє місце в наших серцях, навіть коли вони начебто моляться Тобі й цитують Твоє Слово, як це робив і лукавий. Зміцни нашу віру, щоб ми довіряли лише Тобі, єдиному Отцю, чия любов ніколи не згасає.

І як нам Тебе побачити, коли саме небо стало для нашого народу джерелом невимовного жаху? Здається, ніби з кожною бомбою, ракетою і дроном, що падають згори, сіючи смерть, Ти віддаляєшся від нас далі й далі. Невже це і є те небо, де Ти живеш? Чи чуєш Ти наші благання крізь гуркіт війни?

І все ж ми хочемо вірити, що Твоє істинне небо не обмежується цим блакитним куполом над головами. Відкрий наші серця, щоб ми відчули Твою присутність у найпотаємніших закутках душі, саме там, де оселився Твій Дух. Нехай це внутрішнє небо стане нам притулком серед пекельного жаху війни, і саме там допоможи нам віднайти Твій мир, що перевищує всякий розум. Зміцни нашу надію на Твою незмінну вірність, яка стане дороговказом тоді, коли небо над нами найтемніше, і нехай Твоє небо з глибини нашої душі сяє яскравіше за всі зловісні вогні цієї війни.

НЕХАЙ СВЯТИТЬСЯ ІМʼЯ ТВОЄ (7 липня)

Але як святити Твоє ім’я серед руїн, коли ця війна лише оскверняє його? Адже в ім’я цінностей, які Ти заповідав нам через Христа, тобто миру, любові й прощення, російський агресор руйнує, ґвалтує, грабує і вбиває. Де ж Твоя святість у цьому земному пеклі? Невже імена тих, хто розв’язав цю бійню, лишаться без покарання? Доки Ти мовчатимеш, Господи, доки нечестивці тріумфуватимуть, знеславлюючи Твоє ім’я своїми злочинами?

І все ж ми хочемо вірити, що навіть серед цих руйнувань Твоє святе ім’я може і має прославлятися нашим життям і життям Твоєї Церкви, Спільноти Надії, бо Ти є Богом справедливості й правди, і жодне зло не уникне Твого суду. Нехай імена тих, хто приніс війну і страждання нашому народові, будуть забуті й покриті ганьбою, а Твоє ім’я возвеличиться. Нехай ті, хто наживається на крові й стражданнях людей, тремтять перед Твоїм судом. Дай нам сили святити Твоє ім’я вірою, надією і любов’ю, бо Ти наша сила і наше спасіння.

НЕХАЙ ПРИЙДЕ ЦАРСТВО ТВОЄ (8 липня)

Але як може настати Твоє Царство миру і справедливості посеред цього пекла? Невже зло затьмарило Твій задум для світу? Як розгледіти Твої стежки, коли довкола в стількох містах і селах лише руїни й попіл? Невже Ти дозволиш царствам людським, сповненим гордині й ненависті, узяти гору над Твоїм Царством любові? Доки Ти терпітимеш зухвальство тих, хто уявив себе Тобою і сіє смерть, намагаючись встановити своє царство і видати його за Твоє?

І все ж благаємо: нехай прийде Царство Твоє і запанує в Україні та в усьому світі. Зруйнуй до основ царства тих, хто в гордині своїй повстає проти Тебе і поводиться, наче сам Бог. Навіть серед цих руйнувань дай нам віру в те, що Твій задум здійснюється, хай і незбагненним для нас чином. Допоможи нам прийняти Твоє Царство в глибині сердець і дозволити лише Тобі царювати в наших думках, словах і вчинках. Укріпи нас у певності, що зло не матиме останнього слова, бо Царство належить Тобі, а не лукавому.

НЕХАЙ БУДЕ ВОЛЯ ТВОЯ, ЯК НА НЕБІ, ТАК І НА ЗЕМЛІ (9 липня)

Але як прийняти Твою волю, коли тут, на землі, вона видається такою незбагненною, а часом і жорстокою? Як змиритися з болем, що випав на нашу долю? Невже Твоя воля в тому, щоб ми мовчки терпіли несправедливість і смерть, які щодня тріумфують у нас на очах? Чи Ти хочеш, щоб ми боролися зі злом, чи щоб покірно приймали удари? Чому Твоя досконала воля, яка панує на небесах, тут веде нас через пекельні муки війни? Як довіритися Тобі, коли Твої шляхи здаються мороком смертної тіні?

І все ж нехай буде воля Твоя, навіть якщо ми не завжди розуміємо Твої шляхи в цій війні. Допоможи нам прийняти її з довірою і надією, що навіть через страждання вона веде нас до зцілення. Дай нам мудрості розрізняти, коли слід терпіти і мовчати, а коли підіймати голос за правду. Навчи нас розпізнавати Твою волю серед хаосу власних бажань і мужньо виконувати її всупереч страхам і сумнівам. Нехай прийде день, коли Твоя воля запанує на землі, як на небі, і всі народи без винятку схилять коліна перед Тобою, Царем миру.

ХЛІБ НАШ НАСУЩНИЙ ДАЙ НАМ СЬОГОДНІ (10 липня)

Але як жити сьогодні, коли в мільйонів українців ця війна відібрала все: надію, рідних, домівки? Як не впасти у відчай, коли стільком людям бракує навіть шматка хліба? Чи чуєш Ти благання тих, хто втратив дах над головою? Невже вони приречені на злидні серед руїн і попелу? Чому Ти допускаєш такі страждання людям, які лишилися без найнеобхіднішого? Як утамувати цей пекучий голод тіла і душі, коли довкола лише смерть і розруха?

І все ж ми хочемо вірити, що Ти хліб нашого життя і лише в Тобі знайдемо силу й розраду в цей час. Даруй нам хліб насущний, щоб ми не занепали тілом і духом, і нагодуй нас не самим лише земним хлібом, а й Своїм животворним Словом. Зміцни нас Своєю благодаттю, щоб ми могли ділитися хлібом із ближніми і являти Твою любов цьому стражденному світові. Нехай Твоя обітниця вічного життя буде нам утіхою тоді, коли здається, що все земне вже втрачено безповоротно.

І ПРОСТИ НАМ ПРОВИНИ НАШІ, ЯК І МИ ПРОЩАЄМО ВИНУВАТЦЯМ НАШИМ (11 липня)

Але як прощати тих, хто нас так немилосердно нищить? Як прощати тих, хто приніс стільки горя мільйонам українців? Ти бачиш, який гнів і біль спопеляють наші душі? Як любити ворогів, які вбивають, руйнують і знущаються? Як дарувати прощення тим, хто зовсім його не заслуговує? Ти закликаєш нас прощати, і Ти ж розумієш, як це нелегко, майже неможливо для нас сьогодні. Невже Ти хочеш, щоб ми простили кривдників без покарання і без справедливості?

Отче наш, Ти знаєш глибину наших ран і тягар нашого болю, Ти розумієш наш гнів і розпач. Допоможи нам іти Твоїми стопами, навіть якщо це видається неможливим для нашої зраненої природи. Даруй нам благодать відпускати образи бодай одне одному, не виправдовуючи зла і не дозволяючи йому володіти нашими серцями. Навчи нас щодня віддавати Тобі свій біль і довіряти Твоїй справедливості. Зціли нас від ненависті, щоб вона не отруювала душу. Дай нам усвідомити власну гріховність і потребу в Твоєму милосерді, щоб ми могли прощати бодай одне одного так, як Ти простив нас, і нехай Твоя благодать загоїть наші рани і приведе нас до примирення в Тобі, бодай одне з одним тут, в Україні.

І НЕ ВВЕДИ НАС У СПОКУСУ, АЛЕ ВИЗВОЛИ НАС ВІД ЛУКАВОГО. БО ТВОЄ Є ЦАРСТВО, І СИЛА, І СЛАВА (12 липня)

Як устояти перед спокусами в цей темний час? Як не піддатися відчаю та ненависті, коли зло тріумфує довкола? Чи бачиш Ти, як лукавий нападає на нас, користуючись нашою слабкістю й розгубленістю, і як його спокуси стають дедалі принаднішими, коли ми дивимося на руїни власного життя? Чи чуєш, як він нашіптує нам слова зневіри, щоб відвернути нас від Тебе? Невже Ти дозволиш йому перемогти нас і нашу країну? Де Твій захист і сила, коли ми так відчайдушно їх потребуємо?

Отче наш, Ти наш захист і сила в цій битві, і фізичній, і духовній. Не дай нам піддатися спокусам відчаю та ненависті, навіть коли зло здається всесильним. Визволи нас від лукавого і від його підступних нападів на душу й розум, постав Свою сторожу навколо наших сердець, щоб страх і ненависть туди не проникли. Відкрий очі тим українцям, хто став знаряддям у руках агресора, і приведи їх до покаяння. Ми благаємо Тебе визволити нашу землю від лукавого, дати поразку росії, а Україні справедливий мир. Ми віримо, що Ти більший за будь-яку темряву, тож веди нас Своїм світлом через цю долину смертної тіні.

І як вірити, що Твоє Царство переможе, коли навколо панують хаос і зло? Як довіряти, що Ти все тримаєш у Своїх руках, коли світ здається таким безнадійним? Де Твоя сила і Твоя слава серед наших страждань?

Отче наш, лише Тобі належить Царство, і сила, і слава навіки, а не вождям і не політикам. Серед найтемнішої ночі ми проголошуємо цю істину як якір нашої надії. Даруй нам непохитну віру, що Твій задум здійсниться всупереч усім підступам лукавого. Нехай наші життя засяють Твоєю славою, щоб інші побачили Тебе в нас і прийшли до Твого світла. Наповни нас Своєю силою, щоб ми мужньо стояли за Твою правду, захищали слабких і були голосом надії для зневірених. І хоча зараз зло здається непереможним, ми знаємо, що це лише на якийсь час, бо Царство Твоє неминуче, сила Твоя незламна, а слава вічна. Підкріпляй же нас цією блаженною надією, нас, Твою Спільноту Надії, аж доки Ти не повернешся у славі, щоб установити нове небо і нову землю, де пануватимуть Твоя любов і справедливість.

Амінь. Шануймося. Тарас Дятлик, Україна
Молитовні роздуми 6–12 липня 2024