#БутиЛюдиною. Нехай гіркота війни не отруює наші серця одне проти одного, і не даймо люті та образі опанувати нас, посіявши розбрат і ненависть поміж своїми, а надто поміж тими, хто «носить штани», серед яких хтось служить в армії, хтось волонтерить, а хтось просто важко працює, щоб донатити і платити податки.
Саме цього прагне ворог, розколоти нас і поставити одне проти одного, і мене вражає, скільки наративів знелюднення вибухнуло в нашому суспільстві та в християнському середовищі під час обговорення нового закону про мобілізацію, разом із засудженням усіх, хто «носить штани», але не втілює чиїхось таємних очікувань і фантазій.
Так, хтось із військових служить у глибокому тилу, а хтось із волонтерів регулярно ризикує життям у зоні бойових дій, і при цьому одні й другі перебувають на межі фізичних та емоційних сил. Так само на цій межі ті, хто не є ні військовим, ні волонтером, а є матірʼю, дружиною чи дитиною загиблого героя, і ті, хто без упину працює задля завершення війни, віддаючи кожну копійку армії або волонтерам.
Усі ми, це важлива ланка в одному ланцюзі опору кровожерному ворогові, і кожен несе свій хрест обовʼязку чи страждання, тож зневажати одне одного нам не випадає. Натомість підтримуймо одне одного й молімося одне за одного, бо тільки разом, в єдності та любові, ми подолаємо зло. Як сказав Христос, «кожне царство, поділене супроти себе, запустіє» (Мт. 12:25, переклад Огієнка).
Отож будьмо мудрі й обачні, не даймо ворогові розколоти нас і посіяти ворожнечу між тими, хто «носить штани», і єднаймося попри все в імʼя перемоги світла над темрявою.
Шануймося.
Тарас Дятлик, Україна
701-й день повномасштабної російської війни проти України
Leave a Reply