BEING HUMAN

Я не жив у Бандасі, я не жив у Даунбасі. Я жив на Донбасі. Слухайте, люди, побратими-“западенці”, пробачте, але кожного разу, коли хтось каже “Бандас”, “Даунбас” чи ще якось принижує Донбас, на мене особисто гикавка нападає.. Я там особисто прожив 11 років (хоча народився в Рівному), там є багато чудових людей, вірних друзів, трудяг, багато пасторів, мирян, громадян, які, хоч і не так публічно, але все ж підтримують демократичні ініціативи. Я не жив у Бандасі, я не жив у Даунбасі. Я жив на Донбасі. Так, складний регіон, по-своєму. Але ж там також є Церква Божа і вірні Божі. Я можу лише уявити, як їм неприємно читати такі слова, тому що мені дуже неприємно було і в Москві, і в Новосибірську, і від окремих людей зі Східної України слухати про нібито фашистський Львів чи нібито “коричневу” Західну Україну. Було неприємно, бо знаю, що на Західній Україні не фашисти живуть… І за одинадцять років ніхто жодного разу не назвав нас бандерівцями за те, що ми розмовляли українською і приїхали із Західної України… А коли в 2009 році переїхав з Донецька, то тільки й чую — “Даунбас”, “Даунбас”… Давайте хоча би в цьому почнемо поважати один одного, бо інакше це не “Схід і Захід разом”…