BEING HUMAN

(Додаткові роздуми в чергах біля і в військкоматі..). “Неохристологічна” криза… коли страждання інших все більше стають “привидами” на екрані… Історія християнського богословʼя знає різні спроби осягнути таємницю Христа через філософські категорії – від аріанства до монофізитства (це не питання “проти філософії”, це про інше…). Але сьогодні ми зустрічаємося з новою, можливо, найбільш підступною сучасною формою христологічної єресі: вона полягає не в теоретичному розділенні божественного і людського, а в практичному запереченні самої суті боговтілення через підміну живої місії Бога абстрактною системою “християнських цінностей”.

Місія Бога розгортається в історії як велична драма відкуплення: від створення світу через гріхопадіння до викуплення у Христі, від П’ятидесятниці через місію Церкви до есхатологічного оновлення всього творіння. У центрі цієї драми – Христос, який “вийшов проповідувати полоненим визволення” (Луки 4:18). Проте сучасні “захисники традиційних християнських цінностей” – як на умовному Сході, так і на умовному Заході – конструюють зовсім інший образ Христа: не як Визволителя пригноблених, а як гаранта “божественного порядку”, який нібито санкціонує право сильного над слабким ціною життя слабшого.

Це своєрідний “ціннісний докетизм”. Як давні “докети” не могли прийняти реальність страждань Бога у плоті, так сучасні “захисники цінностей” ігнорують реальні страждання жертв “російського міра” чи романтизованого “Christian Christendom,” освячуючи насильство високими словами про захист “традиційних цінностей”. Вони створюють образ Христа, відірваного від реальних людських страждань – подібно до того, як “докети” вважали тіло Христа лише “привидом”.

Для багатьох християн, які живуть під захистом “християнських” імперій (підкріплених статусом “ядерна держава”), страждання інших людей у зонах “збройних конфліктів” часто є лише медійними “привидами” – абстрактними новинними сюжетами, які можна проігнорувати заради захисту “вищих цінностей”. Така “докетична нечутливість” до реального болю реальних людей особливо цинічна з огляду на те, що саме втілення Христа мало на меті подолати прірву між небесним і земним, між божественним і людським стражданням.

Замість того, щоб бути “втіленими” свідками Божої співучасті в людському стражданні, такі християни, зливаючись в екстазі з політичним релігійно-імперським альтер-его, перетворюються на глядачів “медійного театру тіней”, де реальні трагедії знецінюються до рівня ефемерних “привидів” на екрані, які викликають хіба що коротку сльозу перед поверненням до звичного комфортного побуту.

Така “докетична” відстороненість від реальних страждань неминуче веде до практичного “монофізитства наших днів”, де абстрактне “божественне” (система деперсоналізованих християнських цінностей) поглинає і нівелює конкретне “людське”. Як “монофізити” вважали, що божественна природа Христа поглинула людську, так сучасні захисники “християнських цінностей” дозволяють абстрактним принципам масово поглинати конкретні людські долі на правах сильного і сили.

При цьому вони забувають, що місія Бога – це не встановлення системи цінностей, а відновлення людської гідності через співучасть у стражданнях творіння на шляху до його відкуплення через примирення з Христом і один з одним на умовах Творця, а не сили і сильного…

“І Слово сталося тілом, і перебувало між нами” (Івана 1:14) – це свідчення про радикальну присутність Бога в людській історії, про Його солідарність зі стражденним людством. Однак сьогодні багато хто, проголошуючи себе захисником “християнських цінностей”, фактично заперечує цю солідарність, розділяючи те, що Бог поєднав у Христі – божественну Істину і людське життя, небесну правду і земне страждання…

“Субота для людини, а не людина для суботи” (Марка 2:27) – цей принцип сьогодні має для мене нове звучання: “Цінності для людини, а не людина для християнських цінностей”. Коли система християнських цінностей, захищених статусом “ядерної держави” і правом сили і сильного, стає важливішою за конкретне людське життя, ми зраджуємо не просто морально-етичний принцип… ми зраджуємо саму суть місії втіленого Бога, Який у Христі прийшов не встановлювати абстрактні християнські правила, а визволяти, зцілювати і відновлювати все творіння для його есхатологічної повноти… Шануймося 💔

Тарас М. Дятлик, Україна
13 лютого 2025