У цей недільний день, коли ми згадуємо урочистий вʼїзд Господа нашого Ісуса Христа в Єрусалим, Україна знову стала мішенню для безжальних атак ворога. Російські ракети та дрони-камікадзе, немов zлісні тіні, що затьмарюють світло Господньої присутності, вдарили по об’єктах критичної інфраструктури в західних регіонах нашої країни. Здається, що роzійські сили темряви не знають втоми у своєму прагненні сіяти розруху, біль і відчай у житті наших людей…
Та навіть у найтемніші години, коли страх і невпевненість огортають наше серце, ми бачимо промені світла і надії. Сьогодні, серед хаосу війни, наша родина і церква відзначає особливі моменти радості та Божої вірності. Моя донька Тетяна святкує своє 30-річчя — ювілей, який нагадує нам про незмінну Божу любов і благословення в її житті. А в нашій церкві “Скеля” відбулася урочиста подія — рукопокладення Назара Іллюка на пасторське служіння, який співслужитиме разом з нашим пастором Олегом Блощуком. Це свідчить про те, що навіть серед найсуворіших випробувань Христова Церква в Україні продовжує зростати, міцніти і нести світло Євангелія у цьому світі.
Коли Ісус в’їжджав у Єрусалим на молодому віслюку, Він знав, що попереду на Нього чекає шлях страждань, зради і хресної смерті. Але Він також знав, що це не кінець історії. За смертю слідуватиме славне Воскресіння і остаточна перемога над гріхом, смертю і пеклом.
Його смиренний вхід до міста став передвісником Його тріумфального повернення як Царя царів і Господа, Який увійде у Небесний Єрусалим, завершивши Свою спасительну місію тут, на цій Безмовній Планеті.
Не варто судити про могутність і велич Господа по Його скромному в’їзду до Єрусалиму на молодому віслюку. Адже за цим смиренним образом ховається безмежна сила і влада Царя над царями і Господа над панами. Той, Хто в лагідності та покорі увійшов до Святого міста, є також Тим, Хто одним словом створив всесвіт і тримає його Своєю могутньою рукою.
Христос не потребував пишних процесій чи гучних фанфар, щоб засвідчити Свою велич. Тож не дозвольмо скромним обставинам Його земного життя затьмарити для нас Його справжню сутність і значення. В цьому смиренні виявилась Його найбільша сила — сила жертовної любові, здатної перемогти саму смерть.
Навіть зараз, коли здається, що zло і несправедливість тріумфують, ми можемо покладатися на Того, Хто вже здобув вирішальну перемогу на Голгофі. Його перемога — це перемога любові над ненавистю, життя над смертю, світла над темрявою, добра над zлом, справедливого миру над агресією.
І хоча повнота цієї перемоги ще не явлена у всій своїй красі на Землі, в Україні… але ми знаємо, що вона неодмінно настане у призначений Богом час. Навіть коли ми стикаємося з болем, стражданнями чи несправедливістю, ми можемо знаходити надію і розраду в тому, що Христос вже пройшов цей шлях до кінця… до самого кінця… і переміг. Його перемога — це запорука і нашої остаточної перемоги у Ньому.
Сьогоднішні події в Україні також нагадують нам, що наш життєвий шлях з Христом не є легким чи безтурботним. Нам доводиться проходити крізь різні випробування, біль втрат, страждання і сльози.
Але навіть у найтемніші моменти ми маємо пам’ятати, що за хрестом завжди слідує Воскресіння. Смерть не має останнього слова у Божому задумі. Христос, Який у смиренні й любові віддав Себе на хресті за наші гріхи, є також Христом Воскреслим, Переможцем, Який має всю владу на небі й на землі. І Він обіцяв бути з нами повсякденно аж до кінця віку — в наших стражданнях, в нашій смерті і в нашому воскресінні.
Тож сьогодні, співпереживаючи з тими, чиї серця і життя зранені черговою демонічною ранковою атакою ворога (під мовчання християн “za порєбріком”), ми єднаємося в молитві за Україну, за наших захисників на фронті, за всіх волонтерів, за тих, хто втратив рідних і близьких, за тих, хто змушений покинути свої домівки.
Серед цього болю і розпачу ми також підносимо подяку Богові за Його незмінну любов, за дари сім’ї, за вірність друзів, за служіння наших воїнів. Навіть у найтемніші часи Він дає нам знаки Своєї присутності й турботи.
Слова апостола Павла звучать сьогодні з новою силою: “Хто вiдлучить нас вiд любови Божої: скорбота, чи утиски, чи гонiння, чи голод, чи нагота, або небезпека, чи меч? … Але все це переборюємо силою Того, Хто полюбив нас” (Рим. 8:35, 37). Саме ця любов Божа, явлена нам у Христі, є нашою твердинею і нашою надією. Вона сильніша за всі страхи, за всю роzійську ненависть і zло цього світу.
Тож у цей святий день входу Господнього в Єрусалим підносьмо до Нього наші серця в молитві за Україну, за наш народ, за наших рідних і близьких… Підносьмо до Господа наші серця такими, якими вони є, — з усіма їхніми слабкостями, страхами, сумнівами і болем. Не намагаймося приховати від Нього наші рани чи прикрасити наші недоліки. Адже Він знає нас краще, ніж ми самі себе знаємо, і любить нас незважаючи ні на що.
Нехай Господь зцілить наші душевні рани, розвіє наші страхи, зміцнить нашу віру і наповнить наші серця Своїм світлом. Адже лише в Його руках наше життя набуває справжнього сенсу, цілісності та краси. І навіть якщо цей процес перетворення буде нелегким, ми можемо довіряти Його незмінній любові та вірності.
Моя молитва сьогодні до Престолу Благодаті: “Господи Ісусе Христе! У цей день Твого входу в Єрусалим ми згадуємо Твій шлях страждань і водночас Твоє прославлення. Молимося за Україну та наш народ, які сьогодні також проходять хресний шлях війни і болю. Даруй нам справедливий мир, захисти від ворогів видимих і невидимих, потіш серця тих, хто втратив рідних і близьких, помстися zлочинцям росії, які сіють смерть і страждання у Твоє імʼя. Зміцни нашу віру і надію, наповни наші серця Своєю любов’ю. Вчи нас йти за Тобою шляхом любові до ближнього і тих, хто страждає. Нехай Твоя перемога на хресті стане і нашою перемогою у Тобі. Амінь”.
Шануймося ❤
—
Тарас Дятлик, Україна
24 березня 2024
760 днів повномасштабної війни роzії проти України
Leave a Reply