Мені часто (особливо під час війни і стресів роботи з людьми і десятками організацій), коли нічого не хочеться робити і здається, що немає сил – ані фізичних, ані ментальних чи емоційних – особисто допомагають два слова: мотивація і дисципліна. А ще – віра та довіра до Бога, що Він є диспетчером.
Мотивація для мене – це знаходження сенсу у тому, що я роблю. Нагадування собі особисто, навіщо я це роблю і чому це важливо, і для мене, і для сім’ї, і для родини, і для інших людей. Найкраще починати з мотивації, яка з’являється з сенсу. Але якщо не вистачає мотивації і сенсу, тоді треба якийсь період йти по приборах під водою (як підводний човен), тобто просто на рівні дисципліни, і не витрачати деякий час ресурс на пошук мотивації і сенсу, щоб не згоріти. Але йти на дисципліні тільки – не можна більше 2-3 місяців. Це тимчасовий вихід, як піднятися вгору – втратив мотивацію, але проявив дисципліну, і вже стоїш з сенсом на вершині Говерли.
Дисципліна для мене – це вміння (воля) змусити самого себе діяти всупереч власним (не)бажанням і (поганому) настрою. Розуміти, що результат залежить від моїх щоденних зусиль, а не від бажання чи настрою. Тому я ставлю перед собою конкретні цілі (чи маленькі цілі) на кожен день, навіть якщо їх всього 2 чи 3, і навіть якщо вони геть малюсінькі, і слідкую за їх виконанням. Навіть маленькі кроки мають значення, і певна щоденна (по можливості) рутина: день складається з маленьких задач.
І ще колись нас в Overseas Council-United World Mission навчили, що коло спілкування варто розподілити на три сегменти: червоний, жовтий і зелений. В червоний сегмент входить сім’я, родина, керівники, чи колеги, від яких залежите ви, або які залежать від вас по робочій лінії. Жовтий – це ті, що можуть потерпіти декілька днів, але не більше. А зелені – це ті, кому можна відповісти, коли буде час і натхнення, а можна й взагалі не відповідати. Від них не залежить ні ваше життя, ні ваша зарплата, і вони від вас не залежать. У критичних ситуаціях моя “адресна книга” дуже зберігає мій нервовий стан, і в мене немає комплексу, якщо я сьогодні не відповів комусь з жовтого блоку, або якщо я вже 3 місяці не відповідаю людині з зеленого блоку.
І ще – я усвідомлюю, що я не самотній у цій боротьбі. Може декому смішно, але є Бог, Який поряд з нами Духом Святим, особисто, і краще Йому не просто молитися, а говорити як з особистістю протягом дня. От як з татом чи мамою, вести діалог, чи монолог вслух. Моя віра та довіра до Нього, діалог з Ним – це теж джерело сили саме для мене. Я Йому часто кажу: будь моїм диспетчером чи асистентом, бо я не можу все осмислити, треба Твоя систематизація, бо памʼять – це дар Твій… Шануймося <3
—
Тарас Дятлик, Україна
19 січня 2024
Leave a Reply